Скандал навколо Висоцького: знести не можна залишити

На всеукраїнському рівні не дали підстав для демонтажу пам'ятника Володимиру Висоцькому.

Громадська організація "Деколонізація" звернулася до Харківської міської ради з проханням демонтувати пам’ятник радянському актору та поету Володимиру Висоцькому. Про це повідомив засновник ГО "Деколонізація" Вадим Поздняков

В муніципалітеті активістам відмовили. Харківська міська рада готова була б прибрати пам’ятник, але лише у випадку, якщо на це буде офіційна рекомендація від Українського інституту національної пам’яті (УІНП), зауважив Поздняков. Саме від цієї інституції залежить, чи буде пам’ятник розглядатися як такий, що підпадає під деколонізаційне законодавство.

Проте і сам Інститут не бачить проблеми в монументі Висоцькому. 

"Інститут почав працювати не за духом закону, а за буквою закону. Багато пам’ятників, вулиць, які названі іменами росіян — Інститут не дає рекомендацій на демонтаж або перейменування. Тому що вони не підпадають саме під букву закону. А за буквою закону вони мають бути прям затятими імперцями або українофобами. Якщо це просто росіяни, які щось сказали, але нічого проти України не робили, то формально, за буквою закону, вони не підпадають під демонтаж чи перейменування", — обурився Вадим Поздняков.

З огляду на ситуацію, активісти звернулися повторно до Українського інституту національної пам’яті з проханням винести питання про пам’ятник Висоцькому на розгляд експертної комісії. Вони наполягають, що ця фігура все ж може бути віднесена до символіки, яка прямо чи опосередковано пов’язана з російською імперською політикою.

Варто зазначити, що Висоцький не був українофобом, але і не підтримував незалежність України або українських дисидентів-сучасників. Є лиш кілька спогадів, у яких Висоцький з повагою відгукувався про українську публіку. Але не більше.

Пам’ятник Володимиру Висоцькому у Харкові з’явився у 2009 році. Ініціатива його створення належала представникам культурної спільноти міста та шанувальникам творчості Висоцького, зокрема харківському клубу любителів авторської пісні. Фінансування надходило з недержавних джерел, зокрема частково — коштом благодійників. Його місце надходження - біля Палацу спорту - це місце виступу артиста.  На відкриття приїхав син Володимира Висоцького Нікіта. А у відкритті брала участь місцева влада.

Аргументи на користь того, щоб пам’ятник залишити, базуються на популярності Володимира Висоцького в Харкові, де він неодноразово виступав. Висоцький, як автор пісень і актор, мав широку аудиторію шанувальників ще за радянських часів, а його поезія вважалася голосом "неофіційної правди", яка проривалася крізь цензуру.

Однак варто зазначити, що Харків не має безпосереднього біографічного зв’язку з Висоцьким, окрім кількох гастрольних візитів. Наразі існує думка, що такі пам’ятники зміцнюють "радянську" або "спільну" культурну ідентичність, яка в нових умовах незалежної України мала би переосмислюватися. Тепер цей монумент розглядається як потенційний символ колоніального культурного впливу, за умов сучасної війни пам’ятники росіянам — навіть "нейтральним" — є символами м'якої сили імперії, наголошують прихильники знесення, бо в публічному просторі мають бути герої саме української історії, культури, боротьби.