Харківській бізнес вже має свою ідентичність. Олександр Чумак

Останнім часом посилився терор росіян проти бізнесу, який продовжує працювати у Харкові. Ворожі дрони умисно атакують цехи та виробництва, страждають заклади торгівлі та сфери обслуговування. Президент Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак розповів, як бізнес сприймає російський терор, чи мають намір підприємці лишати місто-фортецю, яким чином відновлюються після прильотів та як отримати компенсацію російськими активами.

Про терор рашистів

Харків має вже свою ідентичність, про це можна говорити, що харків'яни ніколи не здадуться, і харків'яни будуть стояти до останнього

Спочатку, якщо можна, давайте відразу поговоримо про ту ситуацію, яка наразі складається у Харкові. Окрім того, що ми бачимо постійний терор цивільних, останні атаки спрямовані саме на бізнес.

Вже було таке намагання в тому році, коли, якщо ми пам'ятаємо, росіяни пройшлися по знаковим підприємствам. «Фактор», «М`ясний», «Епіцентр». Відомо, що це все і волонтери. Тоді це було намаганням вплинути саме на Харків, харків'ян, для того, щоб визвати саме у громадськості, у бізнесу якісь реакції, які б були на руку саме агресору. Тобто щоб примусити владу домовлятися з росіянами. Тоді Харків показав, що ні, це не пройде, і тому на якийсь час це було припинено, і ми бачили тільки обстріли якихось об'єктів, які могли бути військовими або допомагати військовим.

Останнім часом натиск на цивільні підприємства знову посилився, і про це кажуть всі аналітики, я їх підтримую, про те, що це саме інструмент тиску для старту переговорів, які будуть давати якісь преференції агресору. Причому я звертаю увагу, це не тільки Харків, це всі прифронтові міста, Суми, Херсон, Одесу, Дніпро. Все, щоб ускладнити економічне становище цих регіонів, тому що бізнес надає робочі місця, бізнес допомагає військовим, бізнес забезпечує стійкість регіону, і тому дуже важливо росіянам, щоб ми почали якимось чином робити кроки, які будуть на руку агресору.

Ну для того, щоб і пропозиція остання США, наприклад, поступка територіями, вона сприймалася більш нормальною для того, щоб зупинити військові дії. Але Харків має вже свою ідентичність, про це можна говорити, що харків'яни ніколи не здадуться, і харків'яни будуть стояти до останнього, і не дивлячись ні на що, продовжувати працювати, забезпечувати стійкість і регіону, і підтримуваати наших захисників.

Я хотіла якраз запитати, скажіть, будь ласка, щодо настрою серед, зокрема, людей, які працюють у бізнесі, які, можливо, вже потерпали від обстрілів, вони виїжджатимуть з регіону?

Ну, сказати, що настрої нормальні не можна, тому що, коли прилітає, гинуть люди, це велика біда, коли знищується бізнес, як джерело створення доданої вартості, доходів, місця роботи, це також погано.

Але, не дивлячись на це, я не чув ні від одного підприємця слова, які б стосувалися, там, давайте це вже припиняти, домовлятись. Паніки нема, всі розуміють складність, як правило, всі підприємці мають план на випадок, якщо такий ризик настає, вже всі мають досвід відновлення після прильоту. Тому ми гуртуємося, один одному допомагаємо. Щодо виїзду, наскільки я розумію і знаю, в регіоні залишились, як правило, ті підприємства, які вивезти або неможливо, або дуже складно.

Плюс бізнеси, які працюють у сфері надання послуг, ну, куди їм релокуватися, вони не зможуть працювати там, їм треба знайти нових клієнтів, нове місце надання послуг, і це достатньо складно. Плюс треба враховувати, що регіони заходу України, там їхня екологічна місткість повністю вибрана, і там навіть конкуренція вже настільки висока, що туди виїжджати не має сенсу. Бізнес намагається працювати.

Щодо того, як бізнес себе поводить, я бачу, що деякі підприємства, особливо виробничі, вони намагаються не брати участь в якихось публічних заходах. Це зрозуміло для того, щоб не світитись, не показувати, що вони працюють, не робити презентації, не розповідати, як вони працюють. І для мене це зрозуміло, абсолютно, це один із інструментів захисту і мінімізації ризиків. Але працюємо, продовжуємо стояти і допомагати, ще раз буду казати, постійно допомагати нашим захисникам.

Про умови роботи в Харкові та "економічний сепаратизм"

Мені сказали, що це економічний сепаратизм, але я сказав, що ми будемо повертатися до цього питання і настане той час, коли ми не зможемо без цього вирішити проблеми, які є. Тому що треба не забувати, у нас є ще окуповані території, які треба буде відновлювати і інтегрувати в економіку України. 

Скажіть, будь ласка, якщо можна декілька цифр, наскільки зараз багато ФОПів, юросіб, які працюють у Харкові? Я розумію, що у 2022 було скорочення, що ми бачимо останній рік, які тенденції у нас, чи є у нас бізнес, який з'являється новий, або це бізнес, наприклад, або ветеранський, або бізнес ВПО?

По останній статистиці, яку я бачу в місті Харкові, зареєстровано, не можу сказати, чи всі працюють, приблизно 180 тисяч ФОПів, це достатньо велика цифра, вона дещо менша, ніж була перед війною.

В нас з'являються нові ФОПи, які реєструються, які закриваються, загалом динаміка позитивна, невеличкий плюс у нас є. Чому це відбувається? Тому що, по-перше, бізнес деякий, який вже повертається, починає працювати, той, який зупинявся, починає працювати, плюс нам дуже допомогли в тому році міжнародні донори і програми, які тут працювали, та ж «Власна справа», тому що вона надає можливість залучити кошти, якщо ти зареєстрований ФОП, і деякі підприємці саме тому відновлювали свою діяльність. В нас є деяка зміна в структурі економіки, вона пов'язана саме з військовим станом.

На жаль, дуже потерпає освіта, тому що вона в нас заборонена. Ті підприємства, які працюють комерційні, вони частково працюють онлайн або працюють ті підприємства, в яких є безпечні простори. Це зрозуміло.

Достатньо активно розвивається сфера послуг, тому що ми знаходимося достатньо близько до фронту і військові, які мають можливість відпочити там пару днів, вони відпочивають в Харкові, тобто це послуги кафе, ресторани, барбершопи, перукарні, фітнес-центри. Це те, що постійно надає послуги.

Дуже активно працює ремонт будь-якої техніки, авто, неважливо, і в принципі у нас будь-яке підприємство, яке займається ремонтом, може ремонтувати військову техніку. Тому цей напрямок достатньо стабільно розвивається і є деяка активність, відновлення саме виробництва продуктів харчування, це від вирощування до виробництва вже кінцевих продуктів. Це також пов'язане з тим, що багато фермерських господарств, які зупинили діяльність, вони відновили, зрозуміло, що частково, не повністю, ще є заміновані поля, але тим не менше все ж таки є потреба у продуктах харчування, вона стимулює розвиток цього напрямку і він більш-менш у нас працює. Знову ж таки, завдячуючи донорам, які надають кошти і не дивлячись на те, що USAID пішов зі своїми програмами, все ж таки, частково донори замістили цей напрямок і надають гранти.

Ветеранський бізнес, ВПО-бізнес, він присутній?

Авжеж. Підприємці-ветерани вже консультують інших ветеранів, у нас є вже експерти, які надають такі консультації, які були захисниками, і це допомагає більш активно використовувати ці інструменти для соціально-економічної реабілітації саме тих, хто повертається з фронту.

Скажіть, будь ласка, що на даний момент зроблено, які є, можливо, пільги, особливу умову? Чи ведете ви перемовини з місцевою владою, чи ведете ви перемовини з національним органом влади, з урядом? Що наразі відрізняє бізнес-клімат у Харкові від іншої країни?

Я почну з останнього питання. Мені пощастило порівняти бізнес-клімат Харків-Київ, і недавно я був на заході України. Ми живемо в цих умовах, і ми вже до них призвичаїлися, ми розуміємо, як себе поводити, як мінімізувати ризики, що робити, якщо прилетіло, і таке інше. Харків'яни, я вже сказав, свої ідентичність, одразу гуртуються, допомагають іншим. Якщо кав'ярня розбита, то ми все одно зайдемо, замовимо каву, ми працюємо, це в нас вже наш обов'язок підтримати. Ми розуміємо, що це невеликі гроші, але це моральна підтримка, в першу чергу, щоб підприємець продовжував працювати.

Київ більш безтурботно себе почуває, захід України, підприємства працюють без проблем, і навіть в деяких регіонах, є регіони, в якому немає комендантської години, тому бізнес може працювати, розвиватись. Як ми працюємо з владою? По-перше, ми намагаємося ініціювати і пропонувати рішення, які допоможуть бізнесу залишатися тут і працювати, не дивлячись ні на що. В нас дванадцять місяців у Харкові бізнес був звільнений від податку на землю і на майно.

На жаль, остання сесія не прийняла такого рішення, і рішення, яке було прийнято, стосується тільки комунальних підприємств і закладів охорони здоров'я. Моє припущення, що це пов'язане з тим, що місто не отримало дотацію, відповідно, на квартал, і тому бізнес, на жаль, знову буде вимушений сплачувати ці податки. Ми знову будемо звертатись до Кабінету міністрів, щоб цей інструмент був повернений.

Окрім того, в нас вже є напрацювання щодо запровадження спеціального економічного статусу для регіону, який передбачає, по-перше, знижені податки, спеціальні інструменти підтримки бізнесу. Ми говоримо, що основний фокус повинен бути на безкоштовних грошах, тобто грантах, які допомагають розвиватися.

Нам потрібна допомога у залученні персоналу, тому що зараз величезний дефіцит. Ми наполягаємо на розширення інструментів бронювання для підприємців, які працюють в регіоні, для того, щоб забезпечити підприємства робочою силою. Також це питання налагодження логістики, залучення міжнародних партнерів, включення Харкова до єдиної оборонної стратегії Європейського Союзу як найбільш східної точки, яка є метрополісом і яка єдина може бути фортецею для стримування агресора в майбутньому на 50-100 років як частина Об'єднаної Європи. Тобто ми з цим працюємо, також ми працюємо з центром зайнятості щодо адаптації програм «Власної справи», яка є, збільшення сум фінансування, поширення на інші види бізнесу право повторного отримання цих коштів і таке інше.

То, що ви зараз перерахували, більша частина це рішення не місцевого рівня, це все ж таки рішення пов'язане з урядом, так?

Так, ми розуміємо, що, на жаль, у місцевих громад недостатньо ресурсів для реалізації таких рішень і ми повинні розуміти, що Харків в умовах війни не може самостійно покривати всі ті потреби, які в нього є.

Як Ви оцінюєте цей діалог? Чи є якась позитивна відповідь, розуміння про те, про що Ви говорите у Києві? І чи є якась підтримка, наприклад, не на рівні уряду, а на рівні Ради?

У Харкова достатньо велике представництво Верховної Ради, якщо не помиляюсь, 16 депутатів було чи є. І це величезний інструмент для реалізації таких напрацювань. На жаль, я не бачу активності. У нас створена міждепутатська група «Слобожанщина». Але від неї немає якихось пропозицій на рівні Верховної Ради для того, щоб запровадити такі інструменти.

Наприклад, є дуже класна можливість збільшити кошти, які залишаються в громадах, де є видобування корисних копалин. Це дасть стійкість, по-перше, цих громад. Інший варіант – це, можливо, перерозподілити частину цих коштів на рівень області на ті громади, які зараз є, які потребують дотації. І це допоможе вирішувати дуже багато проблем соціально-економічного розвитку і відновлення після прильотів. Далі ця ж група депутатів могла б внести на розгляд Верховної Ради саме запровадження режиму спеціально-економічного статусу для регіону. Я думаю, що в цей статус повинні бути включені всі прифронтові регіони, тому що до них потрібен бути особливий підхід.

У 2023 році мені сказали, що це економічний сепаратизм, але я сказав, що ми будемо повертатися до цього питання і настане той час, коли ми не зможемо без цього вирішити проблеми, які є. Тому що треба не забувати, у нас є ще окуповані території, які треба буде відновлювати і інтегрувати в економіку України. А там дуже сильно вже порвані зв'язки і для того, щоб знову зробити це частиною економіки, треба бути дуже великі зусилля туди прикласти. Крім того, на сьогоднішній день експерти кажуть, що відновлення можливо тільки на базі метрополій. Це Київ, Львів, Одеса, Харків, в майбутньому це Донецьк повинен бути, тому що тільки завдяки таким великим містам ми можемо створити осередки економічного відновлення. Без цього ми не зможемо обійтись, тому є надія. І я ще рік тому пропонував, що потрібно створити майданчик, де буде діалог між бізнесом нашими народними депутатами і місцевою владою, як виконавчою, так і органами місцевого самоврядування, для того, щоб просувати ці зміни, які дуже потрібні для регіону.

Про російські активи, іноземні ресурси та майбутнє Харкова

На жаль, я вбачаю, все ж таки, необхідність формування майбутнього, походячи з концепції вічної війни. 

А щодо фінансових програм, кредитних програм, які наразі є в Харкові, чи є вони, чи діють вони? Тому що ми розмовляємо з різними підприємцями. Одні говорять, класно, є кредити, навіть за один відсоток ми можемо розвиватися, відновлюватися. Інші ні, як тільки бачить, що це Харків, це червона зона, жодних кредитів - не можемо нічого отримувати, не можемо розвиватися. Я знаю, що немає страхування, але його, мабуть, неможливо зараз робити, так?

Страхування ми ввели в комунікацію зі страховиками, які можуть страхувати, але умови страхування наш бізнес точно не потягне, тому що там дуже високі ставки для того, щоб забезпечити всі ризики, які можуть бути. Що стосується діючих програм, це в першу чергу програма «Власна справа», яка працює не завжди ідеально, але ми працюємо над тим, щоби разом з Центром зайнятості і Мінекономіки виправити ті недоліки, які є. На сьогоднішній день можна отримати до 500 тисяч гривень в рамках «Власної справи» на розвиток свого бізнесу, навіть 75 тисяч, якщо ти не підприємець, можеш отримати на старт «Власної справи».

Плюс дві програми на виробництво переробку є, до 8 мільйонів гривень. І саме харківського бізнесу там власний внесок суттєво знижений у порівнянні з іншими регіонами. Що стосується «5.7.9», на жаль, дуже багато різних відгуків, які ми чуємо.

Ми з липня того року працювали навіть з Мінфіном і Нацбанком, щоб покращити ці інструменти саме для регіону. У приватних бесідах з банкірами ми чули, що червоній зоні ніхто не буде давати кредити, поки не закінчиться війна. Потрібні умови компенсації як військових ризиків, так і ризиків неповернення, які можуть бути. Компенсувати ці ризики може держава через Нацбанк, через Мінфін, але цих коштів недостатньо. Тому дещо покращилося видача цих кредитів, але бізнес звертає увагу на те, що видача цих кредитів має свої особливості. Наприклад, є випадки, коли банки заключають договір всього на один рік.

А що буде далі – невідомо. І це ризик, що банк просто не подовжить цей пільговий кредит, і бізнесу потрібно буде платити повну ставку. Це великий ризик.

Тому робити ставку на кредити взагалі в умовах війни в регіоні, я вважаю, це неправильно. Треба все ж таки робити ставку на гранти. Що стосується конкретно грантів міжнародних донорів, на жаль, їх не багато, але вони працюють.

Ми постійно працюємо з донорами для того, щоб заходили нові актори сюди, які готові виділяти кошти на фінансування в першу чергу відновлення. Тому що 100-120 тисяч, які дають, це якраз ідеальна сума для того, щоб відновитися після перельотів. І донори такі кошти дають.

Наступний інструмент, який, на жаль, поки не працює, але ми намагаємось його запустити разом з міжнародними партнерами, це компенсація підприємствам, які втратили майно, нерухомість внаслідок перельоту за рахунок арешту російських активів, як у Європі і по всьому світу. На сьогоднішній день партнер програми, з якою ми працюємо, «Фенікс Альянс», яка заходить в Україну, це міжнародне консорціум з офісом в Лондоні, які готові використовувати юридичні інструменти конкретних країн, які дозволяють обходити загальне рішення, наприклад, Євросоюзу, і напряму арештувати російські активи, які є, потім їх передавати тим чи іншим законним способом тим, хто подає свої заявки через суди. Вони готові допомагати з оформленням таких документів, в тому числі з оцінкою, і вони беруть на себе повністю всі витрати, які потрібно понести у зв'язку з оформленням цих документів.

Щодо перспектив, ми задали питання, чи є в них конкретні приклади вже отримання такого відшкодування, вони сказали, що програма тільки стартує, а в них досвіду поки що, який можна презентувати, немає. Вони розглядають Харківщину і бізнес Харківщини як одну із цільових аудиторій, з якими готові працювати. На сьогоднішній день перспективи, які існують без прийнятих рішень, це 10-20 років, але програма розглядає можливість використання тих інструментів, які вони вивчили, які дозволяють розглядати компенсацію 5 років і навіть в перспективі скоротити до 2 років.

І це вже перспектива середньострокова, коли бізнес може щось планувати, а кошти, які він отримує, програма заробляє на тому, що вона отримує з уже отриманих відшкодування свій гонорар. І це, по суті, внутрішні інвестиції, які можуть бути і працювати в регіоні, коли бізнес отримає відшкодування і почне відбудовувати те, що було зруйноване.

Ваша думка, яка є бізнес-перспектива для харків'ян, для містян і для людей, які, можливо, ще планують провести бізнес у Харкові?

На жаль, я вбачаю, все ж таки, необхідність формування майбутнього, походячи з концепції вічної війни. Поки існує Росія, це екзистенційна загроза для України і для Європи, і вони в будь-який момент можуть знову почати агресію, і це буде боляче. Тому нам потрібно вибудовувати місцеву економіку та економіку України, виходячи з нового суспільного договору, який передбачає, що ми знаходимося у вічній війні з Росією.

Тобто, перебудувати всі внутрішні процеси, кожен громадянин, кожен бізнес повинен працювати, саме виходячи з цієї концепції, що ми працюємо на оборону, на забезпечення оборони. Треба перебудувати всю економіку і зробити, щоб вона чітко була на військових рейках. Саме це забезпечить нам ту основу, яка допоможе перебудувати і сам бізнес, і економіку регіону.

Тому що це перспектива зрозуміла, і вже виходячи з цієї перспективи бізнеси можуть розглядати себе в новому ланцюгу доданої вартості, де він знаходиться, що він робить. У цьому випадку ми перебудуємо місто саме як фортецю. Чи повернеться сюди освіта? Частково я не бачу перспективи, що повністю повернеться освіта, але ми повинні займатися виробництвом, в першу чергу, речей, які можуть бути використані як у цивільному житті, так і у військовому.

І нам дуже важливо мати своє власне ППО, своїй власний РЕБ, все, що допомагає захистити підприємства, і ми повинні навчитись дуже швидко реагувати на будь-які нові намагання агресора. Ну і сюди я додаю зразу це робота з прикордонними регіонами Росії, підтримка їх бажання бути самостійними республіками, наприклад, народними. Це передбачає нашу участь як експертів, технічну підтримка і навіть, я думаю, і фінансова підтримка для того, щоб створити буфер, який буде захищати Україну від будь-якої навали зі сторони Сходу.